Україна та Енергетичне Співтовариство: час настав?

Обрання чіткого зовнішньополітичного курсу полегшить інтеграцію енергетич- ного ринку України до ЄС та сприятиме запровадженню європейських екологіч- них стандартів. Нове керівництво держави засвідчило незмінний курс на європейську інтеграцію, підписавши Угоду про Асоціа- цію з ЄС, припинивши дискусії про можли- вий вихід з Енергетичного Співтовариства, визнавши зобов’язання імплементувати Третій енергетичний пакет. Наявність чіткої політичної волі покращить координацію органів влади, зробить діалог ЄС-Україна більш предметним та ефективним.

Разом із тим, однієї політичної волі не- достатньо для результативної імпле- ментації європейського законодавства. Попри велику кількість заходів Україна-ЄС, публічних заяв уряду, на «низовому» рівні немає змін, які б засвідчили наближення українських ринків енергетики до євро- пейських стандартів. Підвищення цін і та- рифів не супроводжуються посиленням прозорості їх формування. Не створено умов, які б посилювали конкуренцію на ринках газу та електроенергії. Поки норми європейського права не стануть правила- ми в повсякденному житті, говорити про успіхи їх імплементації складно.

Найбільшою перешкодою в імплемен- тації є зосередження уряду на «про- цесі», а не «результаті». Розроблено велику кількість проектів нормативно- правових актів, які не приймаються, або будучи прийнятими, не втілюються в жит- тя. Не впорядковано застосування закону про обов’язкову частку біокомпонентів у паливах, відкладається розробка зако- нодавства щодо мінімальних запасів на- фти і нафтопродуктів, не приймається законодавство для впровадження євро- пейської процедури оцінки впливу на до- вкілля Закон про розділення оператора газотранспортної системи лише частково виконує вимоги Третього енергетичного пакету. Робота уряду на кількість законів, а не остаточні зміни на ринку, може і нада- лі суттєво затягувати реформи на ринках енергетики.



<